Ты совершенен, – зеркало не лжет,
Так не скупись, отдай себя, расщедрись –
Благословенны мать и свежий плод
Твоей любви, и девственности нежность.
Она придет, сияя наготой
Рукой творца нетронутого тела –
Придет надеждой, таинством, мечтой
Пока сосуд души не опустел твой!
О, слезы радости! О, счастья зеркала!
От взгляда материнского не скроешь
И молодость, которая прошла,
И юности огонь под отчей кровлей.
Когда б не смерти старческий оскал,
Тогда б и я, клянусь, не умирал!
_____________________________
Look in thy glass and tell the face thou viewest,
Now is the time that face should form another,
Whose fresh repair if now thou not renewest,
Thou dost beguile the world, unbless some mother.
For where is she so fair whose uneared womb
Disdains the tillage of thy husbandry?
Or who is he so fond will be the tomb
Of his self-love to stop posterity?
Thou art thy mother's glass, and she in thee
Calls back the lovely April of her prime;
So thou through windows of thine age shalt see,
Despite of wrinkles, this thy golden time.
But if thou live rememb'red not to be,
Die single, and thine image dies with thee.
Прочитано 2766 раз. Голосов 12. Средняя оценка: 4.67
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
И здесь...ой, как далеко от "секса". Здесь... тайна-тайн, известная только посвящённым... и это не пустые слова.
Ищите ответ выше своей макушки. Комментарий автора:
Посмотри в зеркало и скажи лицу, которое ты видишь:
пришло время этому лицу создать другое,
_так как_, если ты не обновишь его свежесть,
ты обманешь мир, лишишь благодати какую-то мать {*}.
Ибо где та, чье невозделанное лоно
пренебрежет твоей пахотой?
Или - кто настолько безрассуден, _что_ станет гробницей,
чтобы из любви к себе не дать появиться потомству?
Ты - зеркало для своей матери, и она в тебе
возвращает прелестный апрель своих лучших лет;
так и ты, через окна своей старости {**}, увидишь,
вопреки морщинам, это свое золотое время.
Но если ты живешь, чтобы не оставить о себе памяти,
умри в одиночестве, и твой образ умрет с тобой.
_____________________________________________________________
{* Т. е. лишишь какую-то женщину счастья материнства.
** Здесь "through windows of thy age" (через окна своей старости)
можно понять как "старыми глазами" или "в своих детях".}
Далее Маршак...
___________________________
Прекрасный облик в зеркале ты видишь,
И, если повторить не поспешишь
Свои черты, природу ты обидишь,
Благословенья женщину лишишь.
Какая смертная не будет рада
Отдать тебе нетронутую новь?
Или бессмертия тебе не надо, -
Так велика к себе твоя любовь?
Для материнских глаз ты - отраженье
Давно промчавшихся апрельских дней.
И ты найдешь под, старость утешенье
В таких же окнах юности твоей.
Но, ограничив жизнь своей судьбою,
Ты сам умрешь, и образ твой - с тобою.
* * *
Как видите, элемент "потребительства" и/или "необходимости"
все же присутствует. Шекспиру тема материнства была не чужда:
" - ...ей нет еще четырнадцати лет.
" - Я матерей счастливых знал моложе. "
/Ромео и Джульета/
И все же!
Ты совершенен, – зеркало не лжет,
Так не скупись, отдай себя, расщедрись –
Благословенны мать и свежий плод
Твоей любви, и девственности нежность.
Она придет, сияя наготой
Рукой творца нетронутого тела –
Придет надеждой, таинством, мечтой
Пока сосуд души не опустел твой!
О, слезы радости! О, счастья зеркала!
От взгляда материнского не скроешь
И молодость, которая прошла,
И юности огонь под отчей кровлей.
Когда б не смерти старческий оскал,
Тогда б и я, клянусь, не умирал!
Поэзия : Школьные годы . - Николай Зимин Пусть даже если у жизни моей
Завтра останется несколько дней ,
В сердце и в памяти буду хранить
Годы , в которые мне пришлось жить .
Школьные годы – начало дорог .
Годы , где было так мало тревог .
Годы , в которые были с тобой
Молоды телом своим и душой .
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
